З давніх часів сивої давнини наші православні предки славились особливим ставленням до віри в Бога, а особливо до тих місць, де через Божий промисел являлася Божа воля, щоб вони були світочами та дороговказами до неба. Ці місця віруючі люди назвали святими. Кожен хотів побувати там, вклонитися святиням і, перш за все, попросити прощення своїх гріхів, а також помолитися там, де людська пам'ять із покоління в покоління зберігає для нащадків ті духовні подвиги і чудеса, що відбувалися через обраних Богом на це людьми.